Василь Олександрович Сухомлинський

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.

Спочатку Василь Сухомлинськи подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робочийфакультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.

У 1941 році, під час Другої світової війни, добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б).  Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

В 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно — публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально — виховного процесу».

З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.

1958 — заслужений вчитель УРСР.

1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.

Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.

Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей». На мій погляд, ця теза має стати програмною для нашого вчительства і для наших державотворців. Звернення до педагогічної спадщини В.Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Василь Олександрович Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки 20 ст.

Творчий доробок В.О.Сухомлинського величезний. Він є автором монографій, методичних посібників та статей, у яких викладено принципово нові погляди на форми і методи навчання рідної мови.

Праці:

-       «Духовний світ школяра» (1961)

-       «Слово про слово» (1964)

-       «На нашій совісті-людина» (1964)

-       «Слово рідної мови» (1965)

-       «Моя педагогічна віра» (1968)

-       «На трьох китах» (1968)

-       «Павлиська середня школа» (19690

-       «Серце віддаю дітям» (1969)

-       «Джерело невмирущої криниці» (1970)

-       «Сто порад учителеві» (1976) та інші

Василь Олександрович сформулював найважливіші вміння, якими учень повинен оволодіти впродовж навчання:

·        спостерігати явища довкілля;

·        мислити-порівнювати, протиставляти, визначати незрозуміле, вміти дивуватись;

·        висловлювати ставлення до того, що бачить, спостерігає, робить, думає;

·        вільно, виразно, свідомо читати;

·        досить швидко й правильно писати;

·        виділяти логічно завершені частини в прочитаному, встановлювати взаємозв’язок і взаємозалежність між ними;

·        шукати літературу з питання, яке цікавить;

·        знаходити в книжці потрібну інформацію;

·        робити в процесі читання логічний аналіз тексту;

·        слухаючи вчителя, занотовувати зміст його розповіді;

·        під час читання тексту опрацьовувати його, виділяти складові логічні частини;

·        уміти писати твори-розповіді про навколишнє.

В.О.Сухомлинський відчував велику гордість, що він є сином України, яка має таку чудову солов'їну мову. З великим піднесенням писав:

 «Мова великого українського народу – це зірка першої величини…Духовне життя нашого братства стало б похмурим і сумним, якби ця зірка не те, що погасла, а навіть якби вона сяяла не так яскраво, як сяє нині».

У Дружелюбівському НВК  протягом березня-червня відбулося багато різноманітних заходів, присвячених 95-річчю від дня народження В.Сухомлинського. Це і виховні години, уроки позакласного читання, години спілкування,читацькі конференції, бесіди, виставки літератури, виховні заходи тощо.

04 червня 2013 року в Дружелюбівському НВК відбувся виховний захід "Школа добрих вчинків за творами В.Сухомлинського, який підготувала і провела бібліотекар Чеботарь Ірина Олександрівна. Учні познайомилися з біографією видатного педагога, переглянули змістовну презентацію життя і творчості "світоча української педагогіки". Учні підготували цікаві інсценізації оповідань В.Сухомлинського, ділилися своїми враженнями від прочитаних творів, аналізували вчинки героїв тощо. Ірина Олександрівна ознайомила присутніх з творчим доробком В.Сухомлинського, демонструючи виставку його книжок. Захід пройшов в цікавій формі, був змістовним і доступним навіть для учнів початкових класів.

/uploads/editor/5181/418369/sitepage_59/files/informaciya_pro_suhomlinskogo_2.doc

/uploads/editor/5181/418369/sitepage_59/files/informaciya_pro_suhomlinskogo_1.doc

/uploads/editor/5181/418369/sitepage_59/files/informaciya_pro_suhomlinskogo_3.doc